З ХV ст. почалася підготовка учених лікарів в Замойській академії в місті Замості. Студенти Замойської академії об’єднувалися в землянства. На медичному факультеті кількість студентів не перевищувала 45. При академії був шпиталь на 40 ліжок. Замойська академія проіснувала 190 років.
Незважаючи на скромні можливості медичних факультетів Замостя, вони відіграли певну позитивну роль у поширенні наукових медичних знань серед населення. Кількість випускників цієї школи, особливо українців і білорусів, була невелика, вони йшли на службу до феодалів, у резиденції біскупів, осідали в великих містах, обслуговували заможні верстви населення.
У 1701 р. за указом Петра І Києво-Могилянська колегія дістала титул і право академії. Київська академія відіграла значну роль у підготовці медичних кадрів у зв'язку з організацією шпитальних медичних шкіл. В доповіді Комісії з нагоди нового законоуложення в 1798 році відзначається, що протягом лише 14 років з Київської академії вступило до медичних шкіл понад 300 осіб. Пізніше кадри для медичних шкіл готували здебільшого колегії в Чернігові, Переяславі та Харкові. До медичних шкіл  йшли переважно найздібніші учні. З 1802 року в академії запроваджено курс медицини.
В Київській академії навчалося понад тисячу учнів. При великому гуртожитку була лікарня, в якій лікували ченці. За їхніми рецептами в аптеках відпускали ліки. Дипломів ченці не мали, і тому на початку ХІХ ст., за наказом лікарської управи, ректорат академії вперше запросив дипломованого лікаря.
В 1377 році в міських актах Львова знаходимо відомості про заснування в місті шпиталю для хворих і бідних. У 1550 роц