Гуманізм, СЏРє РІС–РґРѕРјРѕ, передбачає таке ставлення РґРѕ людини, СЏРєРµ перейняте турботою РїСЂРѕ С—С— благо, повагою РґРѕ С—С— гідності, людяності. Р’ умовах реформування освіти РІ Україні особливо проникливо звучать слова Рљ.Р”.Ушинського РїСЂРѕ те, що “найголовніше завжди залежатиме РІС–Рґ РѕСЃРѕР±Рё безпосереднього вихователь, що стоїть РІС–С‡-РЅР°-РІС–С‡ Р· вихованцем” /3, СЃ.41/. Формування творчої, достатньо само реалізованої особистості майбутнього вчителя – головне завдання педагогічної освіти, СЂРѕР·РІ’язання СЏРєРѕРіРѕ значною РјС–СЂРѕСЋ залежить РІС–Рґ викладача вищого педагогічного навчального закладу. Р’С–РЅ постає РІ ролі “вчителя вчителів”, педагогічні РґС–СЏРЅРЅСЏ СЏРєРѕРіРѕ позначаються РЅРµ лише РЅР° РѕСЃРѕР±С– студента, Р° Р№ опосередковано через діяльність майбутнього вчителя РЅР° особистостях дітей. Зайшовши РІ аудиторію, викладач повинен зважати РЅР° те, що тут навчається майбутнє освіти С– педагогіки.
Звичайно, важливе значення для покрашення рівня педагогічної освіти має і запровадження в навчальний процес сучасних інформаційних технологій, і вдосконалення навчальних планів і програм, і забезпечення новітньою літературою, і покращення умов життя студентів тощо. Проте головною транс формуючою силою залишається викладач: високий рівень його професіоналізму і педагогічної майстерності, доброчинні якості, гуманістична налаштованість на розливальну педагогічну взаємодію.
Гуманізація педагогічного процесу покликана подолати невиправданий дидактичний гегемонізм Сѓ вищій школі, Р·Р° СЏРєРёРј завдання навчання повністю подавлюють завдання формування майбутнього вчителя перш Р·Р° РІСЃРµ СЏРє особистості. Результатом депересоналізації С– знеособленнС