Вуглець – найважливіший елемент, що становить основу життя на Землі. Разом з К�СНЕМ, ВОДНЕМ, а також АЗОТОМ. Будує специфічні сполуки живого світу, зумовлює будову високомолекулярних речовин і вуглеводів, ліпідів, білків, нуклеїнових кислот тощо. З неорганічної природи вуглець находить до організмів - автотрофів, які в процесі фотосинтезу, використовуючи вуглець та інші неорганічні речовини, створюють необхідні для життя і рості органічні сполуки. Гетеротрофи засвоюють ці речовини безпосередньо споживаючи їх. У процесі аеробного обміну та дихання органічні речовини мінералізуються, і вуглець, головним чином у вигляді сої, знову повертається до зовнішнього середовища.
Вуглець (Carboneum) – хімічний елемент IV група періодичної системи Менделєєва. Вуглець у вигляді деревного вугілля і ви користовувалась для відновної виплавки металів. Здавна відомі алмаз і графіт.
А. Лавуазьє в 1772 році, повторивши досліди флорентійських учених (1964) про нагрівання алмазу на сонячних променях, сфокусованих лінз, доказав, що він згорає на повітрі. Хімічний склад алмаза остаточно був досліджений в результаті праць С. Теппета (1797), який показав, що однакова кількість алмаза і вугляр дають при окислені рівні кількості вуглекислого газу. Графіт на протязі довгого часу ототожнювався з подібними по зовнішньому виду мінералами і був класифікований в 1565 році, С. Гесенером, як самостійний мінерал. К. Шееле (1779) вивчаючи окислення графіту селітрою, прийшов до висновку, що він являється різновидністю мінерального вугляр. Таким чином було доказано одну хімічну природу вугляр, графіту і алмазу.
Вуглецю вперше рР|
